На найближчій до землі экзопланете живе техногенна цивілізація? Звідти був посланий радіосигнал на нашу планету

Альфа Центавра не тільки найближча до Сонця зоряна система, а й кандидат номер один на інопланетну життя. І зараз ви дізнаєтесь, чому.

Теплове випромінювання

У цій системі є зірка, розташована ближче за всіх до Сонця, – червоний карлик Проксима Центавра (4,2 світлові роки від нас). Вона у сім разів менша від нашого світила і у вісім разів легша. Цілеспрямовано вивчати її почали понад століття тому, коли Джон Вуд, астроном з Нідерландів, виміряв її тригонометричний паралакс і визначив, що її зоряна світність мінімальна.

Вже у 1951 році яскравість Проксіма Центаври зросла на 8%, і вона набула статусу найактивнішої спалахує зірки. З 1995 року через свою відносною близькість цю зірку вивчає більшість рентгенівських обсерваторій, таких як «Чандра» та XMM-Newton. Незважаючи на свою активність, червоні карлики все одно залишаються дуже тьмяними. Однак їх можна побачити незброєним оком. Ось і Проксима Центавра світить п’ятою зоряною величиною на південь від 27° північної широти.

У 2017 році в районі цієї зірки чилійський субміліметровий телескоп ALMA зафіксував теплове випромінювання. Тоді астрономи припустили, що воно може виходити від пояса астероїдів, подібного до пояса Койпера. Хоч у 1998 році Хаббл і виявив біля Проксіма Центаври планету 0,5 а. е. , всі подальші пошуки не підтвердили цей результат.

Яскравіше у 1000 разів за 10 секунд

Взагалі всі спостереження виключили знаходження біля цієї зірки червоних карликів, масивних планет чи суперземель. Лише у 2016-му підтвердилися відомості, що у зоні населення Проксіма Центаври існує землеподібна планета Проксима Центавра b. За два роки вчені провели додатковий аналіз радіоінтерферометра ALMA. За словами Мередіт МакГрегор з Гарвард-Смітсонівського центру з’ясувалося, що навесні 2017 року яскравість Проксіма Центаври різко збільшилась у 1000 разів за 10 секунд. Цей показник у 10 разів інтенсивніший за найбільш потужні солнечні спалахи.

Перед цим же постала ще одна менш потужна двовилинна спалах. Це наштовхнуло багатьох астрономів на теорію, що такі дози радіації за мільйони років зробили поверхню Проксіма Центаври абсолютно млявою. Хоча вони не виключали можливості існування на ній океанів. У 2020 році астрономи підтверджують існування Проксіма Центаври b, і уточнюють її параметри.

За даними спектрографа ESPRESSO, її період обертання становив 11,18427±0,00070 дня, а маса, як мінімум, 1,173±0,086 земної маси. Температуру поверхні оцінили в -39,2°С, що є цілком придатним для життя. Також вдалося з’ясувати, що материкова плита планети має схожу будову із земної, оскільки складається з мінералів і металів. Більше того, вдалося виявити сліди біологічної флуоресценції. На Землі такі залишають колонії найпростіших, кишковопорожнинні, різні типи медузі, поліпи, деякі черв’яки.

Радіосигнал із Всесвіту

Навесні 2019-го в рамках проекту з пошуку позаземного життя «Breakthrough Listen» з боку Проксіма Центаври був зафіксований ще незвичайний радіосигнал, який одразу ж визнали техносигнатурою та присвоили позивний BLC1. У той час, як звичайні радіосигнали астрофізичних об’єктів з’являються у широкому діапазоні, цей сигнал у спектрі частот йшов по одній вузькій смузі на частоті 980 МГц.

Штучне походження підтверджувало ще й те, що BLC1 мав чітко обмежені годинні проміжки: тривав п’ять годин і повільно згасав у кінці. Повідомлялося також про певний зсув сигналу, як від руху планети. Частота зрушується вгору та вниз. Вузьконаправлений пучок радіохвиль тривав 30 годин.

Аж до минулого року вчені стежили за BLC1, намагаючись визначити його природу. Тоді ж багато називали потенційним джерелом змієподібного Проксиму Центавра b через її розташування у зоні населеності батьківської зірки. До перевірки підключилися інші лабораторії.

В результаті проведені дослідження привели до зовсім несподіваного висновку. Аналогічні BLC1 сигнали виявлені на Землі. Астрономи зрозуміли, що цілих три роки вивчали просто складні перешкоди. Як пояснила Софія Шейх, глава «Breakthrough Listen»: «Швидше за все, BLC1 та його сигнали-двійники генеруються процесом, який називається інтермодуляцією – коли дві частоти змішуються і створюють нові пошкоди нестандартного вигляду».